Проект
вноситься народним
депутатом України
Капліним С.М.
(посв. № 87)
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про вогнепальну зброю цивільного призначення
Цей Закон, розвиваючи норми Конституції України про невід’ємне право кожної людини на життя, право на захист свого життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань, право на повагу до своєї гідності, право на свободу та особисту недоторканість, рівність, непорушність та невідчужуваність основоположних конституційних прав і свобод, непорушність права приватної власності, регулює правовідносини, що виникають щодо обігу в Україні вогнепальної зброї цивільного призначення та бойових припасів до неї.
Розділ 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Основні поняття, що застосовуються в цьому Законі
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
1) вогнепальна зброя цивільного призначення (далі – зброя) – це будь-яка ручна нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя, що використовується для самозахисту, захисту інших осіб та майна, мисливства і спорту, калібром від 4,5 мм до 20 мм (для гладкоствольної зброї калібром до 26,5 мм включно), яка вистрілює дробом, кулею чи іншим снарядом, і для проведення пострілу з якої використовується сила тиску газів, що утворюється при згоранні вибухової речовини (пороху або інших спеціальних горючих сумішей), а також інша зброя, яка призначена або може бути трансформована для цього, крім кулеметів і гранатометів, а також зброї, випущеної до 1900р.
2) боєприпаси – це дріб, куля, інший снаряд, який використовується для здійснення пострілу з вогнепальної зброї.
3) державна реєстрація права на зброю – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на зброю, обмеження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав на цивільну зброю.
4) державний реєстр прав на цивільну зброю – єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на вогнепальну зброю цивільного призначення, їх обмеження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Стаття 2. Сфера застосування Закону
1. Цей Закон регулює правовідносини, що виникають щодо обігу вогнепальної зброї цивільного призначення та бойових припасів до неї, які можуть знаходитись у власності фізичних та юридичних осіб в Україні.
2. Норми цього Закону не застосовуються до обігу зброї та боєприпасів правоохоронних органів та Збройних Сил України (зброї військового призначення)
3. Крім того, норми цього Закону не поширюють свою дію на:
1) ядерну, хімічну, біологічну та іншу зброю масового знищення;
2) холодну зброю;
3) службову зброю, яка перебуває на озброєнні правоохоронних органів, органів державної безпеки, державних органів, служб і підрозділів із спеціальними функціями;
4) предмети і пристрої, які не є зброєю, але які можуть бути використані як зброя;
5) військову техніку та її допоміжне обладнання;
6) піротехнічні засоби та пускові пристрої до них;
7) колючо-ріжучі предмети та предмети ударно-дробильної дії, виготовлені для використання в домашньому господарстві або побуті;
вибухові пристрої (крім боєприпасів);
9) вибухові речовини;
10) сигнальні пристрої, в тому числі сигнальні пристрої, які входять в обов'язкове оснащення човнів, яхт, суден або літальних апаратів;
11) інші види зброї, які не підпадають під поняття та ознаки вогнепальної зброї цивільного призначення, що вказані у статті 1 цього Закону.
Стаття 3. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері обігу вогнепальної зброї цивільного призначення
1. Кабінет Міністрів України у сфері обігу вогнепальної зброї цивільного призначення здійснює такі повноваження:
1) визначає порядок ведення державного реєстру прав на цивільну зброю;
2) визначає порядок ведення державних реєстрів осіб, які перебувають на обліку в психіатричних закладах; осіб, які перебувають на обліку в наркологічних закладах; осіб, які визнані недієздатними або обмежено дієздатними у зв’язку з наявністю у них психічного захворювання; осіб, які мають судимості за умисні насильницькі злочини, за злочини проти громадської безпеки або інші, пов’язані з незаконним обігом зброї;
3) визначає порядок формування та ведення реєстраційних справ власників (володільців) зброї;
4) встановлює типову форму Свідоцтва на володіння зброєю та порядок внесення відомостей у нього;
5) координує діяльність органів державної влади у сфері обігу вогнепальної зброї цивільного призначення;
6) здійснює інші повноваження, визначені цим та іншими законами
України.
Стаття 4. Система органів державної влади у сфері обігу вогнепальної зброї цивільного призначення
1. Систему органів державної влади у сфері обігу вогнепальної зброї цивільного призначення складають:
1) Міністерство юстиції України та його територіальні підрозділи;
2) Міністерство внутрішніх справ України та його територіальні підрозділи;
3) Міністерство охорони здоров’я та його територіальні підрозділи.
Стаття 5. Компетенція Міністерства юстиції України
1. Міністерство юстиції України та його територіальні органи в межах повноважень:
1) забезпечують формування державної політики у сфері державної реєстрації прав на вогнепальну зброю цивільного призначення;
2) здійснюють нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав на вогнепальну зброю цивільного призначення;
3) затверджують статут державного підприємства - Адміністратора Державного реєстру прав на цивільну зброю, призначають та звільняють його керівника;
4) здійснюють контроль за використанням та збереженням належного державному підприємству (Адміністратору Державного реєстру прав) майна;
5) здійснюють керівництво та контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав на вогнепальну зброю цивільного призначення;
6) забезпечують створення та функціонування Державного реєстру прав на цивільну зброю;
7) організовують роботу, пов’язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав на вогнепальну зброю цивільного призначення;
через підпорядковані органи державної пенітенціарної служби забезпечують створення та функціонування державного реєстру осіб, які мають судимості за умисні насильницькі злочини, за злочини проти громадської безпеки або інші, пов’язані з незаконним обігом зброї;
9) здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.
Стаття 6. Компетенція Міністерства внутрішніх справ України
1. Міністерство внутрішніх справ України та його територіальні органи в межах повноважень:
1) здійснюють контроль за дотриманням суб’єктом господарювання, який відповідно до цього закону здійснює продаж зброї, вимог щодо торгівлі зброєю, дотримання умов її зберігання, а також іншої діяльності, що здійснюється суб’єктом господарювання відповідно до норм цього закону;
2) здійснюють контроль за дотриманням власниками (володільцями) зброї вимог щодо її застосування, носіння, транспортування, зберігання у порядку, передбаченому цим законом;
3) здійснюють контроль за дотриманням громадянами України та іншими особами, які мають право на постійне проживання в Україні, порядку реєстрації зброї, що була ними ввезена на територію України;
4) вживають заходів щодо вилучення зброї, виявленої суб’єктом господарювання, що здійснює продаж зброї, в порядку, передбаченому частиною 5 статті 37 цього закону, зброї, яку особа не може набути у власність згідно з частиною 4 статті 41 цього закону, зброї в особи, яка не має Свідоцтва на володіння зброєю, іншої зброї за наявності підстав, передбачених законом.
5) вносять відомості про призупинення, припинення та поновлення дії Свідоцтва на володіння зброєю, відмову особи від зброї до державного реєстру прав на зброю;
6) у випадках, передбачених законом, вживають заходів щодо виявлення фактів причетності зброї до вчинених правопорушень;
7) вчиняють дії, передбачені законом, щодо зброї, знайденої відповідно до статті 27 цього закону;
здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.
Стаття 7. Компетенція Міністерства охорони здоров’я України
1. Міністерство охорони здоров’я України та його територіальні органи в межах повноважень:
1) приймають участь у реалізації державної політики у сфері реєстрації прав на цивільну зброю;
2) забезпечують створення та функціонування державного реєстру осіб, які перебувають на обліку в психіатричних закладах;
3) забезпечують створення та функціонування державного реєстру осіб, які перебувають на обліку в наркологічних закладах;
4) забезпечують створення та функціонування державного реєстру осіб, які визнані недієздатними або обмежено дієздатними у зв’язку з наявністю у них психічного захворювання;
5) здійснюють контроль за порядком ведення та функціонування вищезгаданих державних реєстрів;
6) здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.
Стаття 8. Роль органів місцевого самоврядування
1. Органи місцевого самоврядування сприяють в забезпеченні законного обігу вогнепальної зброї цивільного призначення, створюють умови для належного виховання населення щодо поводження зі зброєю, дбають про облаштування місць для стрільбищ, в тому числі – комунальних, пропагують культуру володіння та користування зброєю, виконують інші завдання і функції, передбачені цим Законом.
Стаття 9. Державний реєстр прав на цивільну зброю
1. Державний реєстр прав на цивільну зброю ведеться Міністерством юстиції України.
2. Адміністратором Державного реєстру прав на цивільну зброю є державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України, та здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав на цивільну зброю та відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться у Державному реєстрі прав на цивільну зброю.
3. Порядок ведення Державного реєстру прав на цивільну зброю визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 10. Дія міжнародних договорів
Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, визначені інші правила обігу вогнепальної зброї цивільного призначення, ніж ті, які встановлені нормами цього Закону, застосовуються правила міжнародного договору України.
РОЗДІЛ 2
ПРАВО НА ЗБРОЮ ТА ЙОГО ЗДІЙСНЕННЯ Стаття 11. Право на зброю
1. Кожна людина має право на зброю. Це право гарантується державою. Всі фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства) мають рівне право на зброю. У реалізації цього права не може бути передбачено привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
2. Право на зброю забезпечує можливість особи захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей, інтереси держави чи суспільства від суспільно – небезпечних протиправних посягань.
3. Кожна особа має право застосовувати зброю, здійснюючи право на самозахист та захист життя та здоров’я інших осіб, захист майна, захист інтересів держави чи суспільства від суспільно – небезпечних протиправних посягань, а також для протидії особам та організаціям, які здійснюють дії щодо узурпації влади, зокрема здійснюють захоплення державної влади шляхом насилля або в інший неконституційний чи незаконний спосіб.
Під самозахистом у цьому законі розуміється застосування зброї, яке повинно відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, та наслідкам, що спричинені цим суспільно – небезпечним протиправним посяганням.
Право на використання зброї для самозахисту особи та членів її сім’ї не може бути обмежене або скасоване.
4. У разі незаконного проникнення до житла особи, в якому вона проживає постійно, переважно або тимчасово, вона має право використовувати зброю для самозахисту, захисту членів своєї сім’ї, інших осіб, які перебувають у цьому приміщенні, а також для законного затримання злочинця.
5. У випадках, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті, право на застосування зброї мають також члени сім'ї власника зброї.
6. Юридична особа може набувати право власності (користування) на зброю в порядку та на підставах, передбачених цим законом. Юридична особа користується правами та несе обов’язки власника зброї, що передбачені цим законом.
Стаття 12. Здійснення права власності на зброю
1. Право власності на зброю особа здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Особа володіє, користується, розпоряджається своєю зброєю на власний розсуд в межах, встановлених законом.
2. Особа здійснює своє право на зброю вільно та може вчиняти щодо своєї зброї будь-які дії, які не суперечать закону та моральним засадам суспільства.
прав.
3. Усім власникам зброї забезпечуються рівні умови здійснення своїх
4. Зброя зобов'язує та не може використовуватися особою на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства та держави, завдавати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а також не допускається зловживання правом на зброю в інших формах.
5. Держава не втручається у здійснення особою права на зброю, яке особа реалізовує у встановлених законом межах.
6. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати належну їй зброю іншій особі, крім випадків, встановлених законом. Здійснення права власності на зброю, умови і порядок укладення та виконання правочинів зі зброєю регулюються актами цивільного законодавства України з урахуванням особливостей, встановлених цим законом.
7. У разі здійснення права на зброю вважається, що поведінка особи є добросовісною та правомірною, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
8. У разі недодержання особою при здійсненні права на зброю вимог, які встановлені у цьому законі, право особи на зброю може бути обмежено або припинено у порядку, визначеному законом.
9. Особливості здійснення права власності на колекційну вогнепальну зброю встановлюється законом.
Стаття 13. Непорушність права власності на зброю
1. Право власності на зброю є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
2. Особа може відмовитися від свого права власності на зброю. Відмова від права власності на зброю здійснюється у порядку, встановленому законом.
3. Особа може бути позбавлена права власності на зброю або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
4. Примусове відчуження або вилучення зброї може бути застосоване лише на підставі і в порядку, встановлених законом.
Стаття 14. Тягар утримання зброї
1. Власник зброї зобов'язаний утримувати зброю, що йому належить, зберігати її в порядку та на умовах, які встановлено законом. У разі їх недотримання право власності на зброю може бути обмежено або припинено у випадках і в порядку, встановлених законом.
Стаття 15. Права власника зброї
Власник зброї за умови наявності чинного Свідоцтва на володіння зброєю має право:
- вільно використовувати зброю в межах, визначених законом, в тому числі для самозахисту, в межах визначених статтями 11 та 12 цього закону;
- здійснювати ремонт та модифікацію належної йому зброї, дотримуючись тактико-технічних характеристик зброї;
- носити та транспортувати зброю з дотриманням умов, встановлених законом;
- зберігати зброю у місці свого проживання (постійного, тимчасового чи переважного) з дотриманням вимог, що встановлені цим законом, передати зброю на зберігання іншій особі;
- відмовитися від Свідоцтва на володіння зброєю в порядку, визначеному цим законом;
- відмовитися від права власності на зброю в порядку, визначеному цим законом;
- передати зброю в найм (користування) іншій особі в порядку та на умовах, що визначені законом;
- відчужити зброю в порядку та на умовах, що визначені законом;
- змінювати зовнішній вигляд зброї;
- придбавати боєприпаси до зброї, запасні та змінні (модульні)
частини до неї та у порядку, що визначено законом;
- вимагати від держави здійснення контролю за дотриманням законодавства про зброю;
- захищати право власності на належну йому зброю в судовому порядку або іншим не забороненим законом способом;
- при наявності при собі зброї надавати допомогу працівникам правоохоронних органів у виконанні їх службових обов’язків;
- мати інші права, що передбачені цим та іншими законами України.