GF-Shop.top
Тактическая ручка
300 грн

Автор Тема: Проект Закону про вогнепальну зброю цивільного призначення №1135 від 01.12.2014  (Прочитано 4730 раз)

0 Пользователей и 1 Гость просматривают эту тему.

Оффлайн Monolit

  • Модератор
  • Полковник
  • *****
  • Сообщений: 2803
  • Карма: +189/-2
  • Награждается пользователь, проявляющий заботу о популярности и развитии форума Награждается пользователь, регулярно размещающий уникальные обзоры оружия За помощь в наведении порядка на форуме Награждается пользователь, за выдающиеся знания в области огнестрельного оружия. За неизменно вежливое общение с собеседниками Награждается пользователь, за выдающиеся знания в области травматического оружия
    • Медали
  • Зброя: Ata Arms Venza 12к, Зауер С303(.300winmag), ПМ, Хатсан Ескорт 12к, АКМ, Savage 64 FV
  • Звідки: Карпати
                                  Проект
                                             вноситься народним
депутатом України
                                    Капліним С.М.
                                                                                             (посв. № 87)
                                                         

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про вогнепальну зброю цивільного призначення
         Цей Закон, розвиваючи норми Конституції України про невід’ємне право кожної людини на життя, право на захист свого життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань, право на повагу до своєї гідності, право на свободу та особисту недоторканість, рівність, непорушність та невідчужуваність основоположних конституційних прав і свобод, непорушність права приватної власності, регулює правовідносини, що виникають щодо обігу в Україні вогнепальної зброї цивільного призначення та бойових припасів до неї.
Розділ 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
            Стаття 1. Основні поняття, що застосовуються в цьому Законі
        У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
1) вогнепальна зброя цивільного призначення (далі – зброя) – це будь-яка ручна нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя, що використовується для самозахисту, захисту інших осіб та майна, мисливства і спорту, калібром від 4,5 мм до 20 мм (для гладкоствольної зброї калібром до 26,5 мм включно), яка вистрілює дробом, кулею чи іншим снарядом, і для проведення пострілу з якої використовується сила тиску газів, що утворюється при згоранні вибухової речовини (пороху або інших спеціальних горючих сумішей), а також інша зброя, яка призначена або може бути трансформована для цього, крім кулеметів і гранатометів, а також зброї, випущеної до 1900р.
2) боєприпаси – це дріб, куля, інший снаряд, який використовується для здійснення пострілу з  вогнепальної зброї.
3) державна реєстрація права на зброю – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на зброю, обмеження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав на цивільну зброю.
4) державний реєстр прав на цивільну зброю – єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на вогнепальну зброю цивільного призначення, їх обмеження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Стаття 2. Сфера застосування Закону
          1. Цей Закон регулює правовідносини, що виникають щодо обігу вогнепальної зброї цивільного призначення та бойових припасів до неї, які можуть знаходитись у власності фізичних та юридичних осіб в Україні.
2. Норми цього Закону не застосовуються до обігу зброї та боєприпасів правоохоронних органів та Збройних Сил України (зброї військового призначення)
3. Крім того, норми цього Закону не поширюють свою дію на:
1) ядерну, хімічну, біологічну та іншу зброю масового знищення;
2) холодну зброю;
3) службову  зброю,  яка   перебуває  на   озброєнні  правоохоронних органів, органів державної безпеки, державних органів, служб і підрозділів із спеціальними функціями;
4) предмети  і  пристрої,  які  не  є  зброєю,  але  які  можуть  бути використані як зброя;
5) військову техніку та її допоміжне обладнання;
6) піротехнічні засоби та пускові пристрої до них;
7) колючо-ріжучі  предмети  та   предмети  ударно-дробильної  дії, виготовлені для використання в домашньому господарстві або побуті;
8) вибухові пристрої (крім боєприпасів);
9) вибухові речовини;
10)    сигнальні пристрої, в тому числі сигнальні пристрої, які входять в обов'язкове оснащення човнів, яхт, суден або літальних апаратів;
11)  інші види зброї, які не підпадають під поняття та ознаки вогнепальної  зброї  цивільного  призначення,  що  вказані  у  статті 1  цього Закону.

Стаття 3. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері обігу вогнепальної зброї цивільного призначення

1. Кабінет Міністрів України у сфері обігу вогнепальної зброї цивільного призначення здійснює такі повноваження:
1) визначає порядок ведення державного реєстру прав на цивільну зброю;
2) визначає порядок ведення державних реєстрів осіб, які перебувають на обліку в психіатричних закладах; осіб, які перебувають на обліку в наркологічних закладах; осіб, які визнані недієздатними або обмежено дієздатними у зв’язку з наявністю у них психічного захворювання; осіб, які мають судимості за умисні насильницькі злочини, за злочини проти громадської безпеки або інші, пов’язані з незаконним обігом зброї;
3) визначає порядок формування та ведення реєстраційних справ власників (володільців) зброї;
4)  встановлює  типову  форму  Свідоцтва  на  володіння  зброєю  та порядок внесення відомостей у нього;
5) координує діяльність органів державної влади у сфері обігу вогнепальної зброї цивільного призначення;
6) здійснює інші повноваження, визначені цим та іншими законами
України.

Стаття 4. Система органів державної влади у сфері обігу вогнепальної зброї цивільного призначення

1. Систему органів державної влади у сфері обігу вогнепальної зброї цивільного призначення складають:
1) Міністерство юстиції України та його територіальні підрозділи;
2) Міністерство внутрішніх справ України та його територіальні підрозділи;
3) Міністерство охорони здоров’я та його територіальні підрозділи.

              Стаття 5. Компетенція Міністерства юстиції України

1. Міністерство юстиції України та його територіальні органи в межах повноважень:
1) забезпечують формування державної політики у сфері державної реєстрації прав на вогнепальну зброю цивільного призначення;
2) здійснюють нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав на вогнепальну зброю цивільного призначення;
3) затверджують статут державного підприємства - Адміністратора Державного реєстру прав  на  цивільну зброю, призначають та  звільняють його керівника;
4) здійснюють контроль за використанням та збереженням належного державному підприємству (Адміністратору Державного реєстру прав) майна;
5) здійснюють керівництво та контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав на вогнепальну зброю цивільного призначення;
6)  забезпечують  створення  та  функціонування  Державного  реєстру прав на цивільну зброю;
7) організовують роботу, пов’язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав на вогнепальну зброю цивільного призначення;
8) через підпорядковані органи державної пенітенціарної служби забезпечують створення та функціонування державного реєстру осіб, які мають судимості за умисні насильницькі злочини, за злочини проти громадської безпеки або інші, пов’язані з незаконним обігом зброї;
9)   здійснюють   інші   повноваження,   передбачені   цим   та   іншими законами України.

Стаття 6. Компетенція Міністерства внутрішніх справ України

1. Міністерство внутрішніх справ України та його територіальні органи в межах повноважень:
1) здійснюють   контроль за дотриманням суб’єктом господарювання, який відповідно до цього закону здійснює продаж зброї, вимог щодо торгівлі зброєю, дотримання умов її зберігання, а також іншої діяльності, що здійснюється суб’єктом господарювання відповідно до норм цього закону;
2) здійснюють контроль за дотриманням власниками (володільцями) зброї вимог щодо її застосування, носіння, транспортування, зберігання у порядку, передбаченому цим законом;
3) здійснюють   контроль за дотриманням громадянами України та іншими особами, які мають право на постійне проживання в Україні, порядку реєстрації зброї, що була ними ввезена на територію України;
4) вживають заходів щодо вилучення зброї, виявленої суб’єктом господарювання, що здійснює продаж зброї, в порядку, передбаченому частиною 5 статті 37 цього закону, зброї, яку особа не може набути у власність згідно з частиною 4 статті 41 цього закону, зброї в особи, яка не має Свідоцтва на володіння зброєю, іншої зброї за наявності підстав, передбачених законом.
5) вносять відомості про призупинення, припинення та поновлення дії Свідоцтва на володіння зброєю, відмову особи від зброї до державного реєстру прав на зброю;
6)   у   випадках,   передбачених   законом,   вживають   заходів   щодо виявлення фактів причетності зброї до вчинених правопорушень;
7) вчиняють дії, передбачені законом, щодо зброї, знайденої відповідно до статті 27 цього закону;
8)   здійснюють   інші   повноваження,   передбачені   цим   та   іншими законами України.

Стаття 7. Компетенція Міністерства охорони здоров’я України

1. Міністерство охорони здоров’я України та його територіальні органи в межах повноважень:
1) приймають участь у реалізації державної політики у сфері реєстрації прав на цивільну зброю;
2) забезпечують створення та функціонування державного реєстру осіб, які перебувають на обліку в психіатричних закладах;
3) забезпечують створення та функціонування державного реєстру осіб, які перебувають на обліку в наркологічних закладах;
4) забезпечують створення та функціонування державного реєстру осіб, які визнані недієздатними або обмежено дієздатними у зв’язку з наявністю у них психічного захворювання;
5) здійснюють контроль за порядком ведення та функціонування вищезгаданих державних реєстрів;
6)   здійснюють   інші   повноваження,   передбачені   цим   та   іншими законами України.

Стаття 8. Роль органів місцевого самоврядування

1.  Органи  місцевого  самоврядування  сприяють  в  забезпеченні законного обігу вогнепальної зброї цивільного призначення, створюють умови для належного виховання населення щодо поводження зі зброєю, дбають про облаштування місць для стрільбищ, в тому числі – комунальних, пропагують культуру володіння та користування зброєю, виконують інші завдання і функції, передбачені цим Законом.

Стаття 9. Державний реєстр прав на цивільну зброю

1. Державний реєстр прав на цивільну зброю ведеться Міністерством юстиції України.
2. Адміністратором Державного реєстру прав на цивільну зброю є державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції   України,  та   здійснює  заходи   із   створення  та   супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав на цивільну зброю та відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться у Державному реєстрі прав на цивільну зброю.
3. Порядок ведення Державного реєстру прав на цивільну зброю визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 10. Дія міжнародних договорів

Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана  Верховною  Радою  України,  визначені  інші  правила  обігу вогнепальної зброї цивільного призначення, ніж ті, які встановлені нормами цього Закону, застосовуються правила міжнародного договору України.

РОЗДІЛ 2

ПРАВО НА ЗБРОЮ ТА ЙОГО ЗДІЙСНЕННЯ Стаття 11. Право на зброю
1.   Кожна   людина  має   право   на   зброю.  Це   право   гарантується державою. Всі фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства) мають рівне право на зброю. У реалізації цього права не може бути передбачено привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
2. Право на зброю забезпечує можливість особи захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей, інтереси держави чи суспільства від суспільно – небезпечних протиправних посягань.
3. Кожна особа має право застосовувати зброю, здійснюючи право на самозахист та захист життя та здоров’я інших осіб, захист майна, захист інтересів держави чи суспільства від суспільно – небезпечних протиправних посягань, а також для протидії особам та організаціям, які здійснюють дії щодо узурпації влади, зокрема здійснюють захоплення державної влади шляхом насилля або в інший неконституційний чи незаконний спосіб.
Під самозахистом у цьому законі розуміється застосування зброї, яке повинно відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, та наслідкам, що спричинені цим суспільно – небезпечним протиправним посяганням.
Право на використання зброї для самозахисту особи та членів її сім’ї не може бути обмежене або скасоване.
4. У разі незаконного проникнення до житла особи, в якому вона проживає постійно, переважно або тимчасово, вона має право використовувати зброю для самозахисту, захисту членів своєї сім’ї, інших осіб, які перебувають у цьому приміщенні, а також для законного затримання злочинця.
5. У випадках, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті, право на застосування зброї мають також члени сім'ї власника зброї.
6. Юридична особа може набувати право власності (користування) на зброю в  порядку та  на  підставах, передбачених цим  законом. Юридична особа  користується правами  та  несе  обов’язки  власника  зброї,  що передбачені цим законом.

Стаття 12. Здійснення права власності на зброю

1. Право власності на зброю особа здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Особа   володіє,   користується,   розпоряджається   своєю   зброєю   на власний розсуд в межах, встановлених законом.
2. Особа здійснює своє право на зброю вільно та може вчиняти щодо своєї зброї будь-які дії, які не суперечать закону та моральним засадам суспільства.


прав.
3. Усім власникам зброї забезпечуються рівні умови здійснення своїх
4. Зброя зобов'язує та не може використовуватися особою на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства та держави, завдавати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а також не допускається зловживання правом на зброю в інших формах.
5. Держава не втручається у здійснення особою права на зброю, яке особа реалізовує у встановлених законом межах.
6. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати належну їй зброю іншій особі, крім випадків, встановлених законом. Здійснення  права  власності  на  зброю,  умови  і  порядок  укладення  та виконання правочинів зі зброєю регулюються актами цивільного законодавства України з урахуванням особливостей, встановлених цим законом.
7. У разі здійснення права на зброю вважається, що поведінка особи є добросовісною та правомірною, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
8. У разі недодержання особою при здійсненні права на зброю вимог, які встановлені у цьому законі, право особи на зброю може бути обмежено або припинено у порядку, визначеному законом.
9. Особливості здійснення права власності на колекційну вогнепальну зброю встановлюється законом.

Стаття 13. Непорушність права власності на зброю

1. Право власності на зброю є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
2. Особа може відмовитися від свого права власності на зброю. Відмова від  права  власності  на  зброю  здійснюється  у  порядку,  встановленому законом.
3. Особа може бути позбавлена права власності на зброю або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
4. Примусове відчуження або вилучення зброї може бути застосоване лише на підставі і в порядку, встановлених законом.

Стаття 14. Тягар утримання зброї

1. Власник зброї зобов'язаний утримувати зброю, що йому належить, зберігати її в порядку та на умовах, які встановлено законом. У разі їх недотримання право власності на зброю може бути обмежено або припинено у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 15. Права власника зброї

Власник зброї за умови наявності чинного Свідоцтва на володіння зброєю має право:
-   вільно використовувати зброю в межах, визначених законом, в тому числі для самозахисту, в межах визначених статтями 11 та 12 цього закону;
- здійснювати ремонт та модифікацію належної йому зброї, дотримуючись тактико-технічних характеристик зброї;
-   носити та транспортувати зброю з дотриманням умов, встановлених законом;
-   зберігати зброю у місці свого проживання (постійного, тимчасового чи  переважного)  з  дотриманням  вимог,  що  встановлені  цим  законом, передати зброю на зберігання іншій особі;
- відмовитися від Свідоцтва на володіння зброєю в порядку, визначеному цим законом;
-   відмовитися від права власності на зброю в порядку, визначеному цим законом;
-   передати зброю в найм (користування) іншій особі в порядку та на умовах, що визначені законом;

-   відчужити зброю в порядку та на умовах, що визначені законом;
-   змінювати зовнішній вигляд зброї;
-   придбавати   боєприпаси   до   зброї,   запасні   та   змінні   (модульні)
частини до неї та у порядку, що визначено законом;
- вимагати від держави здійснення контролю за дотриманням законодавства про зброю;
-   захищати  право  власності  на  належну  йому  зброю  в  судовому порядку або іншим не забороненим законом способом;
-  при наявності при собі зброї надавати допомогу працівникам правоохоронних органів у виконанні їх службових обов’язків;
-   мати інші права, що передбачені цим та іншими законами України.


Оффлайн Monolit

  • Модератор
  • Полковник
  • *****
  • Сообщений: 2803
  • Карма: +189/-2
  • Награждается пользователь, проявляющий заботу о популярности и развитии форума Награждается пользователь, регулярно размещающий уникальные обзоры оружия За помощь в наведении порядка на форуме Награждается пользователь, за выдающиеся знания в области огнестрельного оружия. За неизменно вежливое общение с собеседниками Награждается пользователь, за выдающиеся знания в области травматического оружия
    • Медали
  • Зброя: Ata Arms Venza 12к, Зауер С303(.300winmag), ПМ, Хатсан Ескорт 12к, АКМ, Savage 64 FV
  • Звідки: Карпати
Стаття 16.Обов’язки власника зброї

1. Власник зброї зобов’язаний:
-   дотримуватися умов зберігання зброї;
-  вживати всіх заходів для запобігання заподіяння шкоди життю, здоров’ю або майну інших осіб належною йому зброєю;
-   використовувати зброю лише для самозахисту, захисту інших осіб, захисту майна, для спорту і мисливства;
-   носити та транспортувати зброю відповідно до вимог, встановлених цим Законом;
-   незалежно від форми використання зброї, мати при собі свідоцтво на володіння такою зброєю;
-   дотримуватися   встановленого   цим   Законом   режиму   заборон   і обмежень щодо використання зброї;
-   виконувати інші обов’язки, передбачені цим та іншими законами
України.

РОЗДІЛ 3

НАБУТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗБРОЮ Стаття 17. Свідоцтво на володіння зброєю
1. Свідоцтво на володіння зброєю (далі – Свідоцтво) – це іменний документ, який видається продавцем покупцю та дає право його володільцю придбавати та використовувати зброю. Свідоцтво має індивідуально визначений характер та у спадщину не передається.
2. При першому придбанні зброї покупець зобов’язаний отримати Свідоцтво. Це правило поширюється на членів сім’ї у разі придбання зброї у випадку, передбаченому абзацом другим частини першої статті 20 цього закону. Типова форма Свідоцтва встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Свідоцтво видається продавцем за умови відсутності в особи обмежень на придбання зброї, що встановлені частинами 3 та 4 статті 22 цього закону.
3. При подальшому придбанні будь-якої одиниці зброї (починаючи з другої одиниці) покупець зобов’язаний пред’явити продавцю чинне Свідоцтво.
4. За отримання (поновлення дії) Свідоцтва покупець сплачує збір в розмірі п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Сплачені кошти надходять до місцевого бюджету.
5. Свідоцтво діє безстроково. Дія Свідоцтва може бути призупинена або скасована в порядку та на умовах, що передбачені цим законом. Призупинення або скасування дії Свідоцтва позбавляє особу права на володіння та користування належною їй зброєю. Особа має право на поновлення дії Свідоцтва або його повторне отримання в порядку, визначеному цим законом.

Стаття 18. Статус суб’єкта господарювання, який здійснює продаж зброї.

1. Продаж зброї відповідно до цього закону може здійснюватися суб’єктом господарювання незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, який отримав у встановленому законом порядку ліцензію на здійснення такої діяльності.
2. Суб’єкт господарювання, який здійснює продаж зброї:
- формує реєстраційну справу щодо покупця;
- видає Свідоцтво на володіння зброєю у випадках, передбачених законом (зокрема, при купівлі особою першої одиниці зброї);
- посвідчує договори щодо відчуження або передання зброї у найм;
- вносить відомості в державний реєстр прав на зброю при укладенні договорів щодо відчуження зброї (в тому числі при посвідченні таких договорів) та при набутті особами права власності на зброю у випадках, передбачених цим законом;
- здійснює інші дії, передбачені цим та іншими законами України.
3. Суб’єкт господарювання, який здійснює продаж зброї, має право:
- надавати послуги щодо прокату зброї, її зберігання, ремонту, модифікації, проведення навчання щодо використання зброї;
-  здійснювати  діяльність,  пов’язану  з  конструкторською розробкою зброї;
- створювати спеціально обладнані місця для використання зброї;
- вчиняти інші дії, передбачені цим та іншими законами України.
4. Якщо певний вид діяльності відповідно до закону підлягає ліцензуванню, суб’єкт господарювання, який здійснює продаж зброї, зобов’язаний отримати ліцензію в порядку, передбаченому законом.
5. Контроль за дотриманням суб’єктом господарювання, який здійснює продаж зброї, вимог цього закону здійснюють Міністерство юстиції України, Міністерство внутрішніх справ України, їх територіальні органи, а також інші органи державної влади, органи місцевого самоврядування в межах наданих їм законом повноважень.

Стаття 19. Навчання щодо володіння зброєю

1. Кожна особа, яка бажає придбати зброю, зобов’язана пройти навчання щодо застосування зброї.
2. Навчання щодо застосування зброї включає в себе теоретичну підготовку (щодо будови зброї, її ремонту, технічні характеристики тощо), правову підготовку (вимоги закону щодо порядку використання, зберігання зброї, відповідальність за їх порушення тощо) та практичні заняття з стрільби і застосування зброї.
3. Особа, яка успішно пройшла навчання, отримує Сертифікат.
4. Навчання щодо володіння зброєю може здійснюватися суб’єктом господарювання (в тому числі тим, який здійснює продаж зброї) незалежно від організаційно-правової форми, який отримав ліцензію на здійснення такого виду діяльності у порядку, визначеному законом.

Стаття 20. Укладення договору купівлі продажу зброї

1. Кожна фізична особа, яка досягла 18 років та володіє повною цивільною дієздатністю, має право придбати зброю у встановленому цим законом порядку.
Повнолітні дієздатні члени сім’ї можуть набути право спільної власності на зброю.
2. Перед укладенням договору суб’єкт господарювання, який здійснює продаж зброї (далі – продавець) повинен встановити особу, яка бажає придбати  зброю.  Встановлення  особи  здійснюється  за  паспортом громадянина України. Іноземець, особа без громадянства чи інша особа може придбати зброю в порядку, визначеному цим законом, за умови постійного проживання на території України на законних підставах за документами, передбаченими законодавством України, які це засвідчують.
3. Продавець зобов’язаний перевірити інформацію про наявність обмежень та заборон щодо придбання зброї покупцем. Для цього продавець встановлює, чи особа, яка звернулася з проханням придбати зброю, не належить до осіб:
- які перебувають на обліку в психіатричних закладах,
- які перебувають на обліку в наркологічних закладах,
- які визнані судом недієздатними або обмежено дієздатними у зв’язку з наявністю у них психічного захворювання,
-  які  мають судимості за  умисні насильницькі злочини, за  злочини проти громадської безпеки або інші, пов’язані з незаконним обігом зброї, або особа є підозрюваним чи обвинуваченим у вчиненні цих злочинів, чи знаходиться в розшуку.
4. Продавець перевіряє дієздатність покупця, з’ясовуючи, чи усвідомлює покупець значення своїх дій та чи може керувати ними.

5. Для вставлення наявності вищезазначених обмежень щодо покупця продавець зобов’язаний перевірити вказану інформацію у відповідних державних реєстрах (осіб, які перебувають на обліку в психіатричних закладах; осіб, які перебувають на обліку в наркологічних закладах; осіб, які визнані недієздатними або обмежено дієздатними у зв’язку з наявністю у них психічного захворювання; осіб, які мають судимості за умисні насильницькі злочини, за злочини проти громадської безпеки або інші, пов’язані з незаконним обігом зброї; в єдиному реєстрі досудових розслідувань). Продавець користується безпосереднім доступом до цих реєстрів, та не має права розголошувати інформацію, яка у них міститься. Порядок ведення вказаних реєстрів визначається Кабінетом Міністрів України.
6. Продавець зобов’язаний відмовити покупцю у придбанні зброї, якщо буде встановлено, що покупець належить до числа осіб, які вказані у державних реєстрах, що передбачені у частини 5 цієї статті, або якщо у продавця є сумніви щодо обсягу дієздатності покупця, або якщо покупець є сліпим чи має інші вади зору, які унеможливлюють безпечне використання зброї.
Крім того, продавець зобов’язаний відмовити особі у придбанні зброї у разі:
примусового припинення або призупинення дії Свідоцтва на володіння зброєю цієї особи з підстав передбачених статтями 43, 44 цього закону.
повторної втрати особою належної їй зброї або викрадення цієї зброї за наявності вини її власника, що встановлено рішенням суду.
7. Відмову продавця в укладенні договору купівлі продажу зброї може бути оскаржено до суду.
8. У разі відсутності у покупця обмежень на придбання зброї та за умови наявності у нього Свідоцтва на володіння зброєю продавець укладає з покупцем договір купівлі продажу зброї та формує реєстраційну справу щодо покупця. В реєстраційній справі групуються відомості, що були отримані під час укладення договору купівлі продажу зброї та проведення державної реєстрації права власності на зброю, зокрема:
- дані паспорта громадянина України (для іноземців, осіб без громадянства, інших осіб, які на законних підставах постійно проживають на території України – дані документа, який це засвідчує);
- відомості з державного реєстру осіб, які перебувають на обліку в психіатричних закладах (формуються продавцем на підставі доступу до реєстру);
- відомості з державного реєстру осіб, які перебувають на обліку в наркологічних закладах (формуються продавцем на підставі доступу до реєстру);
- відомості з державного реєстру осіб, які визнані судом недієздатними або обмежено дієздатними у зв’язку з наявністю у них психічного захворювання (формуються продавцем на підставі доступу до реєстру);

- відомості з державного реєстру осіб, які мають судимості за умисні насильницькі злочини, за злочини проти громадської безпеки або інші, пов’язані з незаконним обігом зброї (формуються продавцем на підставі доступу до реєстру);
- відомості з єдиного реєстру досудових розслідувань (формуються продавцем на підставі доступу до реєстру);
- дані Сертифіката про проходження навчання щодо оволодіння навичками поводження зі зброєю: серія, номер, коли і ким виданий (при першому придбанні зброї);
- дані Свідоцтва на володіння зброєю (серія, номер, коли і ким видано);
- інші відомості, подані покупцем (в разі необхідності).

9. Реєстраційна справа формується в електронній формі. Порядок формування та ведення реєстраційних справ встановлюється Кабінетом Міністрів України.
10. Юридична особа набуває право на зброю в порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням наступних особливостей. Юридична особа повинна надати продавцю оригінал рішення вищого органу управління юридичною особою, копії установчих документів, квитанцію про сплату збору за отримання Свідоцтва на володіння зброєю (якщо зброя придбавається вперше) та інформацію про особу (осіб), які володітимуть та користуватимуться зброєю. Продавець здійснює перевірку вказаних фізичних осіб на наявність встановлених законом обмежень щодо набуття права на зброю, які передбачені частинами 3 та 4 цієї статті. У разі, якщо вказані фізичні  особи  відповідають  вимогам  щодо  можливості  набуття  права  на
зброю, юридична особа отримує Свідоцтво на володіння зброєю, в якому зазначаються дані про особу (осіб), який (які) мають право на використання зброї.


Оффлайн Monolit

  • Модератор
  • Полковник
  • *****
  • Сообщений: 2803
  • Карма: +189/-2
  • Награждается пользователь, проявляющий заботу о популярности и развитии форума Награждается пользователь, регулярно размещающий уникальные обзоры оружия За помощь в наведении порядка на форуме Награждается пользователь, за выдающиеся знания в области огнестрельного оружия. За неизменно вежливое общение с собеседниками Награждается пользователь, за выдающиеся знания в области травматического оружия
    • Медали
  • Зброя: Ata Arms Venza 12к, Зауер С303(.300winmag), ПМ, Хатсан Ескорт 12к, АКМ, Savage 64 FV
  • Звідки: Карпати
Стаття 21. Договір купівлі продажу зброї
   
1. Договір купівлі продажу зброї укладається усно або письмово. Підтвердження вчинення усного договору оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком або розрахунковим документом.
Під час укладення договору продавець оформляє заяву-анкету покупця, яка повинна містити:
- дані паспорта громадянина України, для іноземців, осіб без громадянства, інших осіб, які на законних підставах постійно проживають на території України – дані документа, який це засвідчує (серія, номер, коли і ким виданий);
- дані Свідоцтва на володіння зброєю (серія, номер, коли і ким видано);
- відомості про вид та характеристику придбаної зброї (тип, марка, модель, калібр, серійний номер);
- контактні дані покупця (місце проживання, номери засобів зв’язку). Заява-анкета підписується покупцем із зазначенням дати її подання.
Типова   форма   заяви-анкети   встановлюється   Кабінетом   Міністрів
України.
2. Право власності на зброю підлягає державній реєстрації в установленому законом порядку шляхом внесення продавцем в момент укладення  договору  відповідного  запису  в  державний  реєстр  прав  на цивільну зброю.
3.  У  договорі купівлі продажу (розрахунковому документі) повинні бути передбачені вид та характеристика зброї (тип, марка, модель, калібр, серійний номер), яка є предметом цього договору.
4. Продавець перед укладенням договору зобов’язаний ознайомити покупця з правами та обов’язками власника зброї, роз’яснити йому умови використання зброї, порядок її зберігання, підстави зупинення та припинення права власності на зброю, а також обмеження, що встановлені законом, щодо здійснення права на зброю.
5. Продавець зобов’язаний передати покупцю зброю, яка перебуває в належному технічному стані, що засвідчується в установленому законом порядку.
Продавець зобов’язаний передати покупцю документи на зброю, а також внести відомості про зброю в Свідоцтво на володіння зброєю. Порядок внесення відомостей в Свідоцтво на володіння зброєю встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 22. Державна реєстрація права на зброю

1. Одночасно з укладенням договору купівлі продажу зброї продавець вносить дані про покупця і придбану ним зброю до державного реєстру прав на цивільну зброю.
2. Державна реєстрація прав на цивільну зброю є обов'язковою. Інформація про права на цивільну зброю підлягає внесенню до Державного реєстру прав на цивільну зброю.
3. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на цивільну зброю.
4. Державна реєстрація прав на зброю є публічною та проводиться уповноваженими на це суб’єктами.
5. Державний реєстр прав на цивільну зброю містить відомості про зареєстровані права на зброю та обмеження, суб'єктів цих прав, перелік зареєстрованої  зброї,  а  також  документи,  на  підставі  яких  проведено державну реєстрацію прав на зброю.
6. Державний реєстр прав на цивільну зброю є державною власністю, складовою Національного архівного фонду і підлягає довічному зберіганню.
7. Вилучення будь-яких документів або частин Державного реєстру прав не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 23. Боєприпаси до зброї

1. Режим набуття та використання боєприпасів прирівнюється до правового   режиму   володіння   та   використання   зброї,   для   якої   вони призначені. Власники та інші законні володільці зброї зобов’язані дотримуватися  вимог  щодо  використання  боєприпасів,  встановлених законом.
2. Власник зброї має право на придбання боєприпасів до належної йому зброї.   Для   підтвердження   законності   володіння   зброєю   при   купівлі
боєприпасів покупець зобов’язаний пред’явити продавцю Свідоцтво на володіння зброєю. Не допускається придбання боєприпасів до зброї, яка не належить особі.
3. Власник зброї має право здійснювати перезарядження боєприпасів (релоад) шляхом їх виготовлення з використанням гільз, які були відстріляні в складі інших боєприпасів, однак мають здатність до їх повторного використання.  При  перезарядженні  боєприпасів  особа  повинна дотримуватися вимог безпеки щодо використання зброї, що встановлені цим законом. Забороняється здійснювати перезарядження боєприпасів (релоад) для зброї, яка не належить особі.

Стаття 24. Зброя модульної конструкції

1.  Власник  зброї  має  право  на  придбання  змінних  частин  зброї
(модульних частин).
2.  В  разі  придбання додаткового ствола для зброї модульної конструкції відомості про нього вносяться продавцем (суб’єктом господарювання, що здійснює продаж зброї) до державного реєстру прав на зброю та Свідоцтва на володіння зброєю.

Стаття 25. Знахідка зброї

1. У разі, якщо особа знайшла зброю, вона зобов’язана здати її в органи внутрішніх справ. В подальшому щодо знайденої зброї застосовується порядок, передбачений частиною третьою статті 338 Цивільного кодексу України.

Стаття 26. Спадкування зброї

1. В разі смерті особи, яка була власником зброї, право власності на неї переходить до спадкоємців на загальних підставах.
2. Якщо спадкоємців є кілька переважне право на її отримання має та особа, яка має Свідоцтво на володіння зброєю. В разі успадкування зброї кількома особами, вони набувають права спільної власності на неї. Порядок користування зброєю визначається за домовленістю між співвласниками.
3. Якщо спадкоємець (спадкоємці), якому (яким) у спадок перейшла зброя, не має (не мають) Свідоцтва на володіння зброєю, і протягом трьох місяців після закінчення строку на прийняття спадщини його не отримав (не отримали), то успадкована зброя передається у власність іншим спадкоємцям (спадкоємцю), які мають відповідне Свідоцтво.
В разі якщо жоден спадкоємець не отримав Свідоцтва на володіння зброєю у передбачений цією статтею строк, така зброя підлягає передачі суб’єкту господарювання, який здійснює продаж зброї, для її реалізації. Сума виторгу передається спадкоємцю (спадкоємцям) за вирахуванням витрат, пов’язаних із продажем, та винагороди суб’єкта господарювання, який здійснив продаж зброї.
Якщо зброя не була передана на реалізацію в порядку, передбаченому цією статтею, вона підлягає вилученню на користь територіальної громади.
4. Протягом строку на прийняття спадщини зброя може зберігатися у членів сім’ї або інших близьких родичів спадкодавця, або в інших осіб в порядку вжиття заходів з охорони спадкового майна. При цьому необхідно додержуватися встановленого законом порядку зберігання зброї. У разі його порушення зброя передається на зберігання продавцю, органам місцевого самоврядування або міліції до визначення спадкоємця. За таке зберігання справляється плата, розмір якої встановлюється органами місцевого самоврядування. Якщо спадкоємець протягом шести місяців після спливу строку на прийняття спадщини не заявить про повернення йому зброї, переданої на зберігання, то вона переходить у власність територіальної громади. Спадкоємець, який заявляє свої права на зброю, зобов’язаний оплатити її зберігання.
5. Для оформлення права власності на зброю спадкоємець повинен звернутися до продавця для внесення даних про нього в Державний реєстр прав на цивільну зброю.
6. В разі успадкування зброї малолітньою чи неповнолітньою особою її законний представник зобов’язаний здати зброю на зберігання продавцю, органам місцевого самоврядування або міліції до досягнення повноліття власником зброї. Зберігач повинен повідомити особу, яка успадкувала зброю, протягом трьох місяців після досягнення нею 18 років про можливість оформлення Свідоцтва на володіння зброєю, залишення зброї на подальше оплатне зберігання на строк, який визначається за домовленістю сторін, відмови від успадкованої зброї в установленому законом порядку.
Після досягнення особою, яка успадкувала зброю, вісімнадцяти років зберігач протягом трьох місяців повинен повідомити її про можливість оформлення Свідоцтва на володіння зброєю, залишення зброї на подальше оплатне зберігання на строк, який визначається за домовленістю сторін, відмови від успадкованої зброї в установленому законом порядку. Якщо спадкоємець відмовився від зброї або не вчинив жодних дій, вказаних вище, зброя передається у власність територіальної громади.

РОЗДІЛ 4

КОРИСТУВАННЯ ЗБРОЄЮ Стаття 27. Використання зброї
1. Власник зброї, який на законних підставах володіє зброєю, має право використовувати зброю на власний розсуд в межах, що визначені цим законом.
2. Право на використання зброї включає в себе право на застосування, зберігання, носіння, транспортування, перевезення, здійснення ремонту та модифікації зброї, а також інші права, які передбачені цим законом.
3. Використання зброї її власником допускається на об’єктах рухомого та нерухомого майна (зокрема, земельні ділянки, житлові будинки, квартири тощо), що належать власнику зброї на праві приватної власності, або перебувають у його володінні на інших законних підставах, а також для самозахисту і припинення злочинів – на вулиці та в інших громадських місцях.
4. При використанні зброї особа повинна переконатися у відсутності небезпеки для інших осіб та їх майна та вжити всіх необхідних заходів для цього. В разі завдання шкоди каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я іншій особі, або в разі смерті цієї особи, або в разі заподіяння шкоди чужому майну власник зброї несе відповідальність згідно чинного законодавства.
5. Правами та обов’язками згідно з частиною третьою та четвертою цієї статті наділяється також повнолітній дієздатний член сім’ї власника зброї, який володіє відповідними навичками щодо користування зброєю.
6. Умови і порядок використання зброї в умовах воєнного та надзвичайного стану визначається законом.

Оффлайн Monolit

  • Модератор
  • Полковник
  • *****
  • Сообщений: 2803
  • Карма: +189/-2
  • Награждается пользователь, проявляющий заботу о популярности и развитии форума Награждается пользователь, регулярно размещающий уникальные обзоры оружия За помощь в наведении порядка на форуме Награждается пользователь, за выдающиеся знания в области огнестрельного оружия. За неизменно вежливое общение с собеседниками Награждается пользователь, за выдающиеся знания в области травматического оружия
    • Медали
  • Зброя: Ata Arms Venza 12к, Зауер С303(.300winmag), ПМ, Хатсан Ескорт 12к, АКМ, Savage 64 FV
  • Звідки: Карпати
Стаття 28. Спеціально обладнані місця для використання зброї

1. Спеціально обладнане місце – це земельна ділянка, будівля, споруда, або їх частина, рухоме майно, облаштовані фізичними особами або юридичними особами незалежно від форми власності для безпечного використання зброї відповідно до її тактико-технічних характеристик. Спеціально обладнаним місцем може бути стрільбище, тир тощо. Правила застосування зброї (стрільби) встановлюються власником спеціально обладнаного місця з урахуванням вимог цього закону, встановлених для використання зброї.
2. Спеціально обладнані місця повинні бути влаштовані таким чином, щоб унеможливити загрозу життю та здоров’ю людей, майну фізичних та юридичних осіб, а також тваринам.
Не  допускається  стрільба  в  спеціально  обладнаних  місцях  з порушенням встановленого у них порядку. Особи, які порушують встановлений  порядок,  несуть  відповідальність  згідно  чинного законодавства.
У разі незабезпечення власником спеціально обладнаного місця дотримання порядку та умов використання зброї у ньому особами згідно з пунктом 2 цієї статті діяльність такого спеціально обладнаного місця може бути припинена або обмежена за рішенням суду, а його власник несе відповідальність згідно чинного законодавства.
3. Спеціально обладнані місця можуть бути створені з дозволу органу місцевого самоврядування, на території якого вони облаштовуються.

4. Використання власної зброї з комерційною або спортивною метою, в тому числі під час змагань, дозволяється лише у спеціально обладнаних місцях, що створені відповідно до цієї статті.

Стаття 29. Носіння зброї

1. Власник зброї має право на її носіння.
2. Носіння зброї допускається лише за наявності у власника зброї при собі Свідоцтва на володіння цією зброєю. У випадку носіння зброї та боєприпасів до неї без зазначеного Свідоцтва особа несе відповідальність згідно з чинним законодавством.
3. Носіння зброї в публічних місцях повинно здійснюватися приховано від інших осіб з використанням кобури, чохла, сумки тощо в безпечний для власника зброї та оточуючих його осіб спосіб.
4. Забороняється публічна демонстрація зброї під час її носіння та відкрите носіння зброї, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством. Вчинення цих дій в стані алкогольного сп’яніння або під дією наркотичних чи психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів тягне за собою також тимчасове вилучення зброї в порядку та умовах, визначених законом.
5. Спеціальний порядок носіння зброї може бути встановлено законом:
1)  на залізничному, повітряному, морському, річковому та іншому виді транспорту – з урахуванням дотримання правил безпеки руху та безпеки пасажирів;
2) у  навчальних  закладах  освіти,  наукових  установах,  науково- дослідних інститутах, бібліотеках та інших закладах науки – з урахуванням забезпечення безпеки осіб, які там перебувають, та схоронності майна;
3) у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, визначених законом, – з урахуванням забезпечення безпеки працівників та відвідувачів;
4) під час проведення масових громадських акцій (походів, мітингів, демонстрацій,  віче,  концертів,  фестивалів,  шоу  тощо)  або  спортивних змагань – у місцях проведення таких акцій або змагань з урахуванням забезпечення безпеки учасників;
5)  у культових спорудах та приміщеннях релігійних організацій та у громадських місцях під час проведення такими організаціями різного виду релігійних культів, ритуальних обрядів чи іншої релігійної діяльності;
7. Носіння зброї забороняється у місцях, які відповідно до цього закону визнані місцями вільними від зброї, на режимних об’єктах, які перебувають під особливим режимом державної охорони (атомних, гідравлічних, електричних станціях, газових сховищах, військових складах тощо), а також в інших місцях, які визначені законом.
8. За порушення вищевказаних обмежень та заборон особа несе відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства.

9. Особливості носіння зброї, призначеної для охорони осіб та/або майна, громадського порядку тощо можуть встановлюватися законом.

Стаття 30. Місця вільні від зброї

1. Фізична або юридична особа, орган державної влади чи орган місцевого самоврядування має право встановити обмеження або заборону носіння зброї на належній йому території (будівля, споруда, її частина, прилегла до них земельна ділянка, інше приміщення чи рухоме майно тощо). Таке місце вважається вільним від зброї.
2. Обмеження або заборона на носіння зброї в таких місцях може бути встановлена за умови надання можливості власнику зброї передати належну йому зброю на зберігання, що здійснюється відповідно до умов цього закону, а також за умови вжиття додаткових заходів безпеки щодо захисту життя, здоров’я та майна осіб, які перебувають у цьому місці.
3. Власник приміщення (іншого майна) або уповноважена ним особа повинні повідомити відвідувачів у загальнодоступний спосіб про те, що це місце є вільним від зброї, а також про порядок та умови зберігання зброї, додаткові заходи безпеки.
4. У разі, якщо в місці, оголошеному вільним від зброї, не дотримано встановлених законом вимог щодо зберігання зброї або не вжито додаткових заходів безпеки для громадян, особа має право перебувати у цих місцях, не передаючи належну їй зброю на зберігання та дотримуючись встановлених законом вимог щодо носіння та використання зброї.

Стаття 31. Транспортування зброї

1. Кожен власник зброї має право на її транспортування. Таке транспортування повинно здійснюватися з обов’язковою наявністю у власника Свідоцтва на володіння зброєю.
2. При транспортуванні зброї повинні дотримуватися умови, передбачені законом для її зберігання та носіння.

Стаття 32. Ремонт зброї

1. Власник зброї має право самостійно здійснювати поточний ремонт належної йому зброї. Поточний ремонт забезпечує підтримку зброї в належному технічному стані шляхом усунення незначних недоліків її технічного стану.
Власник зброї має право здійснювати заміну модульних частин зброї,
які придбані ним відповідно до вимог, що встановлені цим законом.
2. В разі наявності необхідних знань власник зброї має право здійснювати капітальний ремонт належної йому зброї.
3. В разі якщо у власника зброї недостатньо необхідних знань та навичок для здійснення ремонту належної йому зброї або немає можливості здійснити ремонтні роботи самостійно, він має право звернутися до іншої особи, яка має Свідоцтво на володіння зброєю та володіє необхідними навичками та знаннями щодо здійснення ремонтних робіт щодо зброї, або суб’єкта господарювання, який має право на виконання таких ремонтних робіт.

Стаття 33. Модифікація зброї

1. Власник зброї має право модифікувати належну йому зброю. Це право включає в себе право змінювати, видозмінювати, додавати нові ознаки і властивості, які є якісно відмінними від первинного стану зброї.
2. Власник може здійснювати будь-які види робіт щодо модифікації зброї за умови збереження її тактико-технічних характеристик.
3. Якщо модифікація зброї істотно впливає на властивості зброї, то власник зобов’язаний звернутися до відповідного суб’єкта господарювання, який відповідно до закону має право здійснювати такі види робіт, для підтвердження можливості використання зброї за цільовим призначенням з можливою зміною її тактико-технічних характеристик. В разі підтвердження цим суб’єктом господарювання можливості використання модифікованої зброї  за  призначенням, дані  про  це  вносяться  в  Свідоцтво  на  володіння зброєю  і  в  державний  реєстр  прав  на  цивільну  зброю.  Якщо  в  разі модифікації встановлено неможливість використання зброї за цільовим призначенням, або існування небезпеки для власника або інших осіб, власник не має права використовувати зброю і зобов’язаний привести її у попередній стан або в стан, що дає можливість використовувати її за цільовим призначенням без загрози заподіяння шкоди іншим особам. В разі неможливості здійснити ці дії самостійно власник зброї зобов’язаний звернутися до відповідного фахівця (іншої особи, яка має Свідоцтво на володіння зброєю та володіє необхідними навичками та знаннями щодо здійснення ремонтних робіт щодо зброї) або суб’єкта господарювання, який має право на виконання таких ремонтних робіт.
4. Модифікацію зброї на прохання її власника може здійснювати інша особа, яка має Свідоцтво на володіння зброєю та володіє необхідними для цього навичками та знаннями, або суб’єкт господарювання, який має право на виконання такого виду робіт.
5. Не вважається модифікацією зміна зовнішнього вигляду зброї без зміни її цільового призначення та тактико-технічних характеристик. Власник зброї має право здійснювати необхідні пристосування, що покращують його можливість використовувати зброю, якщо це не порушує права інших осіб та не створює загрози такого порушення.

Стаття 34. Зберігання зброї

1.  Правом  на  зберігання  цивільної  зброї  володіє  особа,  яка  має свідоцтво на володіння зброєю.
2. Власник зброї (фізична чи юридична особа) повинен зберігати її у безпечному місці, яке унеможливлює доступ до неї інших осіб (в тому числі дітей) за місцем свого проживання (реєстрації) чи місцем перебування (знаходження).
Зброя не може зберігатися у загальнодоступних місцях.
3. Власник зброї має право передати зброю на зберігання іншій особі, яка володіє свідоцтвом на володіння зброєю. Така передача зброї оформляється  письмово  (наприклад,  актом  прийому-передачі  зброї  або іншим документом, в якому обов’язково зазначаються всі ідентифікаційні ознаки зброї: тип, серія, номер, маркування зброї тощо, персональні дані власника зброї, який передає її на зберігання, та особи, яка приймає її на зберігання; час і місце передачі). Умови та тривалість зберігання, а також строки повернення зброї визначаються за домовленістю між власником зброї та особою, яка бере її на зберігання.
4. Для зберігання більше як десяти одиниць зброї власник або особа, яка володіє свідоцтвом на володіння зброєю, повинна мати спеціально облаштоване місце у вигляді окремого приміщення (сховища зброї) або спеціально сконструйовану металеву шафу для зберігання такої кількості зброї. Зброя може зберігатися в сейфі.
5. Боєприпаси до зброї повинні зберігатися у стані, які забезпечують їх збереження та виключають доступ до них третіх осіб.
6. У разі виявлення недотримання умов зберігання особа несе відповідальність згідно чинного законодавства.

РОЗДІЛ 5

РОЗПОРЯДЖЕННЯ ЗБРОЄЮ Стаття 35. Передання зброї у користування
1.  Власник зброї може передати (оплатно або  безоплатно) належну йому зброю у користуванні іншій особі (наймачеві). Наймачем може бути будь-яка особа, яка відповідає вимогам, що встановлено цим законом для покупця,  та  має  Свідоцтво  на  володіння  зброєю.  Якщо  наймач  не має Свідоцтва на володіння зброєю, він набуває повинен набути його в порядку, визначеному цим законом.
2. Договір найму зброї укладається в порядку, визначеному статтею 34 цього закону, з внесенням в державний реєстр прав на зброю інформації про володільця зброєю.

Стаття 36. Прокат зброї
   
1. Суб’єкт господарювання, який відповідно до цього закону здійснює продаж зброї, має право надавати зброю громадянам на прокат. Наймачем за договором прокату може бути будь-яка особа, яка відповідає вимогам, що встановлено  цим  законом  для  покупця,  та  має  Свідоцтво  на  володіння зброєю.
2. Розмір плати, строк та інші умови договору прокату встановлюються за домовленістю сторін.

Стаття 37. Відчуження зброї

1. Власник зброї може відчужити (оплатно або безоплатно) належну йому зброю. Покупцем може бути будь-яка особа, яка відповідає вимогам, що встановлено цим законом для покупця. Якщо покупець немає Свідоцтва на володіння зброєю, він набуває його в порядку, визначеному цим законом.
2. Договір купівлі продажу (дарування, інший договір щодо відчуження зброї) укладається письмово. В ньому повинні бути передбачені умови, що визначені  ст.  16  цього  закону.  Недотримання письмової форми  договору тягне за собою його нікчемність.
3. Договір посвідчується суб’єктом господарювання, який відповідно до цього закону здійснює продаж зброї. За посвідчення такого договору стягується плата, що визначається за домовленістю з цим суб’єктом господарювання або за його тарифами.
4. Суб’єкт господарювання, який посвідчує договір щодо відчуження зброї, зобов’язаний перевірити покупця на відповідність вимогам, що встановлені частинами третьою, четвертою статті  22  цього  Закону, і  має право відмовити в посвідченні цього договору лише у разі невідповідності покупця цим вимогам.
5. Суб’єкт господарювання під час посвідчення договору щодо відчуження зброї вчиняє всі дії, що передбачені ст. 16 цього закону. Також суб’єкт господарювання перевіряє, чи зброя, яка відчужується, внесена в державний реєстр прав на зброю, та вносить до нього відповідний запис про перехід права власності на зброю на підставі укладеного договору. У разі,
якщо зброя, яка є предметом договору, у державному реєстрі прав на зброю відсутня, суб’єкт господарювання зобов’язаний відмовити сторонам в посвідченні договору та повідомити про це органи внутрішніх справ.

Стаття 38. Відмова від зброї

1. Власник зброї має право відмовитися від зброї. Відмова від зброї не впливає на чинність Свідоцтва на володіння зброєю.
2. Для відмови від зброї особа повинна звернутися до органів внутрішніх справ та подати заяву, на підставі якої органи внутрішніх справ вносять зміни в державний реєстр прав на зброю. Плата за це не стягується.
3. В разі виявленні фактів причетності цієї зброї до вчинення будь-яких правопорушень, органи внутрішніх справ вживають відповідних заходів у відповідності до чинного законодавства.

РОЗДІЛ 6

ДІЯЛЬНІСТЬ У СФЕРІ КОНСТРУЮВАННЯ ТА ВИРОБНИЦТВА ЗБРОЇ

Стаття 39. Конструкторська розробка зброї

1. Будь-яка особа (фізична чи юридична особа) має право здійснювати діяльність, пов’язану з конструкторською розробкою зброї.
2.  Право  інтелектуальної  власності  розробника  охороняється відповідно до вимог цивільного законодавства України.
3. Конструкторська діяльність щодо розробки (вдосконалення) зброї може здійснюватися як на замовлення, так і за власною ініціативою.
4.   При   конструюванні  зброї   автор   повинен  враховувати  вимоги безпеки, які встановлені для зброї, з метою унеможливлення заподіяння випадкової смерті, тілесних ушкоджень громадянам чи шкоди майну внаслідок використання зброї, а також не допускати заволодіння іншими особами конструкторськими зразками зброї.

Стаття 40. Виробництво зброї

1.   Суб’єкт   господарювання  незалежно   від   організаційно-правової форми та форми власності має право здійснювати діяльність, пов’язану з виробництвом зброї.
2. Для здійснення цієї діяльності суб’єкт господарювання повинен отримати ліцензію у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
3. Суб’єкт господарювання, що виробляє зброю, зобов’язаний забезпечити облік та маркування виробленої зброї відповідно до вимог, що встановлені чинним законодавством України, а також її відповідність встановленим міжнародним та державним стандартам у цій галузі.
4. Суб’єкт господарювання, що виробляє зброю, має право здійснювати конструкторську діяльність щодо розробки (вдосконалення) зброї, виступати замовником щодо здійснення такої конструкторської діяльності іншими особами.

РОЗДІЛ 7

ВВЕЗЕННЯ (ТРАНЗИТ) ЗБРОЇ В УКРАЇНУ ТА ВИВЕЗЕННЯ ЗБРОЇ З УКРАЇНИ

Стаття 41. Ввезення (транзит) зброї в Україну

1. Ввезення (транзит) зброї в Україну іноземцями, особами без громадянства, іншими особами, які не мають постійного місця проживання в Україні, здійснюється лише за умови отримання на це дозволу в установленому законом порядку, якщо інше не встановлено міжнародним договором між Україною та відповідною іноземною державою, громадянин якої ввозить (перевозить транзитом) зброю.
2. В разі отримання дозволу на ввезення (транзит) зброї відомості про неї вносяться в державний реєстр зброї. Володілець такої зброї зобов’язаний дотримуватися порядку та  умов  використання зброї  в  Україні, що встановлені цим законом.
3. Громадянин України або інша особа, яка має право на постійне проживання в Україні, може ввезти в Україну зброю, яка була придбана закордоном. Для цього під час перетину державного кордону України митні органи фіксують факт ввезення такої зброї в Україну та повідомляють про це органи внутрішніх справ.
4. Громадянин України або інша особа, яка має право на постійне проживання в Україні, зобов’язана протягом п’яти днів з моменту ввезення зброї в Україну зареєструвати її в будь-якого суб’єкта господарювання, що здійснює продаж зброї, який зобов’язаний внести відомості щодо цієї зброї в державний реєстр прав на зброю. У разі відсутності у володільця зброї Свідоцтва на володіння зброєю, він повинен отримати його в порядку, передбаченому цим законом. Якщо суб’єкт господарювання, який здійснює продаж зброї, виявить невідповідність володільця зброї вимогам, які встановлені цим законом для покупця зброї, він відмовляє у реєстрації зброї, про що повідомляє органи внутрішніх справ. В такому разі зброя підлягає вилученню в цієї особи на користь держави.
5. Якщо володілець зброї протягом десять днів не вчинить дій, що передбачені частиною 3 цієї статті, ввезена зброя підлягає вилученню на користь держави, а її володілець несе відповідальність згідно чинного законодавства України.

Стаття 42. Вивезення зброї з України

1.  Особа, яка володіє зброєю в  Україні на  законних підставах, має право вивезти її за межі України лише за наявності дозволу уповноважених органів іноземної держави, в яку здійснюється ввезення зброї, якщо інше не встановлено міжнародним договором між Україною та відповідною іноземною державою.

РОЗДІЛ 8

ПРИПИНЕННЯ ТА ПРИЗУПИНЕННЯ ДІЇ СВІДОЦТВА НА ВОЛОДІННЯ ЗБРОЄЮ

Оффлайн Monolit

  • Модератор
  • Полковник
  • *****
  • Сообщений: 2803
  • Карма: +189/-2
  • Награждается пользователь, проявляющий заботу о популярности и развитии форума Награждается пользователь, регулярно размещающий уникальные обзоры оружия За помощь в наведении порядка на форуме Награждается пользователь, за выдающиеся знания в области огнестрельного оружия. За неизменно вежливое общение с собеседниками Награждается пользователь, за выдающиеся знания в области травматического оружия
    • Медали
  • Зброя: Ata Arms Venza 12к, Зауер С303(.300winmag), ПМ, Хатсан Ескорт 12к, АКМ, Savage 64 FV
  • Звідки: Карпати
Стаття 43. Припинення дії Свідоцтва на володіння зброєю

1. Дія Свідоцтва на володіння зброєю припиняється у випадках:
1) набрання законної сили вироком суду щодо власника зброї за умисне вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів, або будь-яких насильницьких злочинів, пов’язаних з використанням зброї або боєприпасів, вибухових або отруйних речовин і матеріалів, а також наркотичних, психотропних речовин їх аналогів або прекурсорів;
2) повторне протягом року вчинення особою порушення вимог цього закону щодо використання зброї, що встановлено рішенням суду;

3)  хронічне  стійке  погіршення  стану  здоров’я  особи,  яке унеможливлює реалізацію права на володіння зброєю (втрата зору, кінцівок рук тощо), що встановлено рішенням суду;
4) ухвалення судом рішення про припинення дії Свідоцтва з інших підстав, що встановлені законом;
5) добровільної відмови особи від Свідоцтва;
6) смерті особи, яка володіла Свідоцтвом, або оголошення її судом померлою.
2. Інформацію про припинення дії Свідоцтва на володіння зброєю до Єдиного державного реєстру власників зброї вносять органи внутрішніх справ, які здійснюють державний контроль за обігом зброї та боєприпасів до неї.
3. У випадках припинення дії Свідоцтва на володіння зброєю, передбачених пунктами 1, 2 та 4 частини першої цієї статті, зброя в примусовому порядку підлягає вилученню органами внутрішніх справ та передається у власність територіальної громади. В інших випадках припинення дії Свідоцтва на володіння зброєю власник зброї повинен протягом місяця з дня припинення дії Свідоцтва відчужити її або передати зброю суб’єкту господарювання, який здійснює продаж зброї, для реалізації. В такому разі сума виторгу передається продавцю за вирахуванням витрат, пов’язаних із продажем, та винагороди суб’єкта господарювання, який здійснив продаж зброї.
Якщо зброя не була відчужена особою або передана на реалізацію в порядку, передбаченому цією статтею,  вона підлягає вилученню на користь територіальної громади.
4. Рішення про припинення дії Свідоцтва на володіння зброєю та її вилучення може бути оскаржене до суду.
5. Припинення дії Свідоцтва на володіння зброєю, крім смерті особи, не  позбавляє  її  права  на  повторне  набуття  зброї  у  встановленому  цим законом порядку.
6. Якщо особа, яка зазначена у пункту 2 частини 1 цієї статті, протягом року після припинення дії Свідоцтва на володіння зброєю не вчинить нового порушення цього закону, вона має право отримати нове Свідоцтво на володіння зброєю в порядку, передбаченому цим законом, для його набуття.
7. Якщо стан здоров’я особи, яка зазначена у пункті 3 частини 1 цієї статті, покращиться, і це встановлено у передбаченому законом порядку, що дасть змогу особі повною мірою реалізовувати право на зброю, вона має право поновити дію Свідоцтва на володіння зброєю відповідно до статті 45 цього закону.
8. Якщо особа, яка зазначена у пункті 5 частини 1 цієї статті, виявить бажання повторно отримати Свідоцтво на володіння зброєю, вона має право отримати нове Свідоцтво на володіння зброєю в порядку, передбаченому цим законом, для його набуття.
9. Якщо особа, яка була оголошена судом померлою, з’явилася, вона має право поновити дію Свідоцтва на володіння зброєю відповідно до статті
45 цього закону.

Стаття 44. Призупинення дії Свідоцтва на володіння зброєю

1. Дія Свідоцтва на володіння зброєю призупиняється у випадку:
1. набрання законної сили вироком суду щодо власника зброї за інші злочини, передбачені Кримінальними кодексом України, крім злочинів за вчинення яких цим законом передбачене припинення дії Свідоцтва на володіння зброєю, – на час відбування покарання у виді позбавлення волі та до зняття чи погашення судимості за вчинені злочини;
2. психічного захворювання особи (з урахуванням його характеру та міри впливу на здатність до оцінки свого стану та навколишньої ситуації), яке унеможливлює реалізацію права на володіння зброєю, що встановлено рішенням суду, – на час хвороби до повного одужання, що встановлюється судом;
3. погіршення стану здоров’я особи, яке тимчасово унеможливлює реалізацію права на володіння зброєю, що встановлено рішенням суду, – на час хвороби до повного одужання, що встановлюється судом;
4. визнання особи судом обмежено дієздатною внаслідок наявності в особи психічного розладу, зловживання наркотичними засобами або токсичними речовинами, – на час встановлення обмеження дієздатності та до моменту її поновлення судом;
5. визнання особи судом недієздатною внаслідок стійкого хронічного психічного розладу, – на час визнання її недієздатною та до моменту поновлення її дієздатності судом;
6. визнання особи судом безвісно відсутньою, – на час її відсутності та до моменту скасування рішення суду про визнання її безвісно відсутньою;
2.  У  разі  призупинення  дії  Свідоцтва  на  володіння  зброєю  вона повинна бути вилучена та передана на зберігання будь-якій особі, яка відповідно до вимог цього закону має право на зберігання зброї.
Переважне право на зберігання зброї, що вилучена у зв’язку з призупиненням дії Свідоцтва на володіння зброєю, мають члени сім’ї власника зброї, його опікуни (піклувальники) за наявності у них Свідоцтва на володіння зброєю.
3. Інформацію про призупинення дії Свідоцтва на володіння зброєю до державного реєстру прав на зброю вносять органи внутрішніх справ, які здійснюють державний контроль за обігом зброї та боєприпасів до неї.
4. Рішення про призупинення дії Свідоцтва на володіння зброєю може бути оскаржене до суду.

Стаття 45. Поновлення дії Свідоцтва на володіння зброєю

1. Свідоцтво на володіння зброєю поновлює свою дію у випадках, коли відпали обставини, що зумовлювали призупинення його дії і це встановлено та підтверджено у встановленому законом порядку.
2. Дія Свідоцтва на володіння зброєю може бути відновлена за рішенням суду.
3. Інформацію про поновлення дії Свідоцтва на володіння зброєю до державного реєстру прав на зброю вносять органи внутрішніх справ, які здійснюють державний контроль за обігом зброї та боєприпасів до неї.

Стаття 46. Відповідальність за порушення вимог цього закону

Порушення вимог цього закону тягне за собою відповідальність, встановлену чинним законодавством.


Оффлайн Monolit

  • Модератор
  • Полковник
  • *****
  • Сообщений: 2803
  • Карма: +189/-2
  • Награждается пользователь, проявляющий заботу о популярности и развитии форума Награждается пользователь, регулярно размещающий уникальные обзоры оружия За помощь в наведении порядка на форуме Награждается пользователь, за выдающиеся знания в области огнестрельного оружия. За неизменно вежливое общение с собеседниками Награждается пользователь, за выдающиеся знания в области травматического оружия
    • Медали
  • Зброя: Ata Arms Venza 12к, Зауер С303(.300winmag), ПМ, Хатсан Ескорт 12к, АКМ, Savage 64 FV
  • Звідки: Карпати
РОЗДІЛ 9

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) до Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001, №25, ст.131):
а) в частині п’ятій статті 36 слово «озброєної» виключити;
б) в частині першій статті 263 слова «крім гладко ствольної мисливської» замінити словами «крім вогнепальної зброї цивільного призначення та бойових припасів до неї»;
в) частину першу статті 263-1 викласти в такій редакції: «Незаконне виготовлення, переробка чи ремонт вогнепальної зброї (крім ремонту вогнепальної зброї цивільного призначення) або фальсифікація, незаконне видалення чи зміна її маркування, або незаконне виготовлення бойових припасів (крім перезарядження (релоаду) вогнепальної зброї цивільного призначення), вибухових речовин чи вибухових пристроїв».
2) до Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984, №51, ст.1122):
а) у пункті п’ятому статті 24 після слова «полювання» додати слова
«права володіння зброєю»;
б) у частині першій статті 174 слова «вогнепальної чи» виключити;
в) доповнити статтею 174-1 такого змісту:
«Стаття 174-1. Порушення вимог щодо обігу вогнепальної зброї цивільного призначення
1. Публічна демонстрація вогнепальної зброї цивільного призначення під час її носіння та відкрите носіння вогнепальної зброї –
тягне за собою накладення штрафу від 400 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2. Публічна демонстрація вогнепальної зброї цивільного призначення під час її носіння та відкрите носіння вогнепальної зброї цивільного призначення в стані алкогольного сп’яніння або під дією наркотичних чи психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів –
тягне за собою накладення штрафу від 500 до 2500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
3. Порушення порядку носіння або транспортування вогнепальної зброї цивільного призначення, носіння вогнепальної зброї цивільного призначення у місцях, які відповідно до Закону України «Про вогнепальну зброю цивільного призначення» визнані місцями вільними від зброї, на режимних об’єктах, які перебувають під особливим режимом державної охорони (атомних, гідравлічних, електричних станціях, газових сховищах, військових складах тощо), а також в інших місцях, які визначені законом –
тягне за собою накладення штрафу від 400 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
4. Здійснення пострілів без мети самозахисту чи припинення (запобігання)   правопорушення,  у   не   відведених   для   цього   місцях,   у відведених для цього місцях, але з порушенням встановленого порядку, –
тягне  за  собою  накладення  штрафу  від  1000  до  2500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
5. Здійснення пострілів без мети самозахисту чи припинення (запобігання)   правопорушення,  у   не   відведених   для   цього   місцях,   у відведених для цього місцях, але з порушенням встановленого порядку, в стані алкогольного сп’яніння або під дією наркотичних чи психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів –
тягне   за   собою   накладення   штрафу   від   1500   до   3000
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
6. Здійснення перезарядження боєприпасів (релоад) до вогнепальної зброї цивільного призначення, яка не належить особі –
тягне за собою накладення штрафу від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
7. Недотримання умов зберігання вогнепальної зброї цивільного призначення –
тягне за собою накладення штрафу від 400 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
8. Повторне протягом року вчинення особою порушення вимог Закону України «Про вогнепальну зброю цивільного призначення» щодо використання вогнепальної зброї цивільного призначення –
тягне за собою позбавлення права володіння зброєю;
г) у частині першій статті 195 слова «вогнепальної чи» виключити.
3) до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополучення населення» (Відомості Верховної Ради, 1994, №27, ст.218):
доповнити  частину  6  статті  24  після  слів  «піротехнічних  засобів»
словами «і вогнепальної зброї цивільного призначення».
4) до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 1997, №24, ст.170):
а) доповнити пункт "а" частини першої статті 38 підпунктом 11 такого змісту:  «11)  забезпечення  законного  обігу  зброї,  створення  умов  для належного виховання населення щодо поводження зі зброєю, облаштування місць для відстрілювання зброї, пропаганда ненасильницької культуру володіння та користування зброєю»;
б) доповнити частину першу статті 44 пунктом 19 такого змісту: «19) забезпечення законного обігу  зброї,  створення умов  для  належного виховання населення щодо поводження зі зброєю, облаштування місць для відстрілювання зброї, пропаганда ненасильницької культуру володіння та користування зброєю».
            5) до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 36, ст. 299 із наступними змінами):
пункт 1 частини третьої статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» викласти в такій редакції: «1) виробництво, торгівля (продаж) вогнепальною зброєю цивільного призначення (та боєприпасів до неї), пневматичною зброєю калібру понад 4,5 міліметра і швидкість польоту кулі понад 100 метрів на секунду, холодною зброєю, а також проведення навчання щодо володіння вогнепальною зброєю цивільного призначення».
6) до Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» (Відомості Верховної Ради України, 2000, №23, ст.176):
у пункті 5 статті 18 слова «у громадян зареєстрованої вогнепальної і холодної зброї та боєприпасів, а» та слово «також» виключити.
           7) до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (Відомості Верховної Ради України, 2000, №28, ст.224):
у пункті 12 частини першої статті 15 слова «у громадян вогнепальну зброю та боєприпаси, холодну зброю та боєприпасів, а» та слово «також» виключити.
8) до Закону України «Про страхування» (Відомості Верховної Ради України, 1996, №18, ст.78):
доповнити частину першу статті 7 пунктом 47 такого змісту: «47) страхування цивільно-правової відповідальності власника вогнепальної зброї цивільного призначення».
9) до Закону України «Про міліцію» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, №4, стор.95, ст.20):
а) доповнити частину першу статті 10 пунктом 34 такого змісту: «34)
забезпечувати в межах своїх повноважень виконання вимог Закону України
«Про вогнепальну зброю цивільного призначення»;
б) в абзаці першому пункту 22 частини першої статті 11 після слів
«використання зброї» доповнити словами «(крім вогнепальної зброї цивільного призначення та боєприпасів до неї)»;
в)  в  абзаці  першому  пункту  22  частини  першої  статті  11  слова
«стрілецькі тири, стрільбища невійськового призначення, мисливські стенди»
вилучити;
г) в абзаці першому пункту 22 частини першої статті 11 після слів
«ремонту зброї» доповнити словами «(крім вогнепальної зброї цивільного призначення та боєприпасів до неї)»;
д) в абзаці другому пункту 22 частини першої статті 11 після слів
«носіння зброї» доповнити словами «(крім вогнепальної зброї цивільного призначення та боєприпасів до неї)»;
е) в абзаці третьому пункту 22 частини першої статті 11 після слів
«знаходяться  зброя»  доповнити  словами  «(крім  вогнепальної  зброї цивільного призначення та боєприпасів до неї)»;
є)  доповнити  пункт  22  частини  першої  статті  11  п’ятим,  шостим, сьомим абзацами такого змісту:
- приймати рішення про призупинення (припинення) дії Свідоцтва на володіння вогнепальною зброєю цивільного призначення у випадках та в порядку, передбаченому Законом України «Про вогнепальну зброю цивільного призначення» та вносити відповідні відомості в державний реєстр прав на цивільну зброю;
- зупиняти діяльність спеціально обладнаних місць для використання вогнепальної зброї цивільного призначення, суб’єкта господарювання, який здійснює  виробництво,  продаж,  прокат,  ремонт  вогнепальної  зброї цивільного призначення (у разі виявлення порушення ними вимог Закону України  «Про  вогнепальну зброю  цивільного  призначення») на  строк  до трьох днів з одночасним зверненням до суду щодо зупинення, припинення або обмеження їх діяльності;
- перевіряти умови зберігання вогнепальної зброї цивільного призначення та боєприпасів до неї на підставі рішення суду в порядку, передбаченому Законом України «Про вогнепальну зброю цивільного призначення»;
ж) доповнити частину першу статті 11 підпунктом 33 такого змісту:
«33) використовувати безперешкодно вогнепальну зброю цивільного призначення,  що  належать  фізичним  або  юридичним  особам  (крім відповідної  зброї  дипломатичних,  консульських  та  інших  представництв іноземних держав, міжнародних організацій), для переслідування правопорушників, запобіганню вчиненню правопорушень або їх припинення за умови неможливості застосування власної зброї.
Використання  з  цією  метою  вогнепальної  зброї  цивільного призначення, що належать фізичним або юридичним особам, здійснюється безплатно. Відшкодування збитків, заподіяних власнику (володільцю) зброї здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства».
4. Чинні дозволи на зброю, яка підпадає під поняття «вогнепальної зброї цивільного призначення» згідно з статтею 1 цього закону, є дійсними протягом одного року з моменту набрання чинності цим Законом. Власники дозволів зобов’язані протягом цього строку отримати Свідоцтво на володіння зброєю. Збір за отримання ними Свідоцтва не сплачується.
5.   Незареєстровані   одиниці   зброї,   яка   підпадає   під   поняття
«вогнепальної  зброї  цивільного  призначення»  згідно  з  статтею  1  цього закону, на момент набрання ним чинності можуть бути добровільно здані
особами протягом шести місяців в органи внутрішніх справ або узаконені ними шляхом отримання Свідоцтва на володіння зброєю у встановленому цим законом порядку. Ці особи звільняються від відповідальності за носіння,
зберігання, набуття незаконно придбаної зброї.
6. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим
Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.